Думаючи про те, як описати перетин протоки Дрейка, я згадав про “червону руту”. “Червона рута” – так називаються приміські дизельні потяги на Франківщині. Зараз вони вже переважно сині. Але ориґінально були створені червоними – звідси й назва. Франківщина не електрифікована. Мабуть, частина залізниць надто звивиста. У всякому разі, приміські потяги їздять без електрики. Колії подекуди ще дерев’яні. Зате немає електричних стовпів, лише семафори. По такій колії приємно йти, наприклад, на ріку. Інколи – це найшвидший і найзручніший шлях. Така-собі архаїка і автентика.

Але в самому потязі буває дуже-дуже важко. На Івано-Франківському вокзалі чотири вагони заповнюють дачники, які їдуть кілька зупинок на приміські дачі. З ними у сезон сідає ще багато туристів. За короткий час вичерпуються запаси свіжого повітря. Перш ніж змиритися – відчуваєш розпач, задихаєшся. При цьому не раз трапляється, що перший час взагалі немає де сісти, і навіть мало місця для стояння. Коли дачники виходять – буває стає дуже добре, залишаються мандрівники, які відкривають вікна – можна жити. Інколи їх їде так багато, що вихід дачників не надто покращує ситуацію.

Добре, коли їхати дві години. Гірше, коли подорож триває годин із шість. В кінці ти знуджений, деморалізований, виснажений і липкий. Але коли виходиш із потяга на станцію, де є лише табличка – все так сильно міняється. Довкола – гори зі своєю неповторною карпатською свіжістю насиченого хвоєю повітря, вітерець і ще кілька людей, які одразу залишають тебе наодинці з відкритим простором. Тебе завжди опановує піднесення. Якась психологічна готовність і сила приходить до тебе. За перші хвилини прогулянки набираєшся свіжості й радості від гір. Попереду – сходження, вечірнє вогнище, прохолодна вода і повне перезавантаження голови.

Мабуть, таких прикладів у кожного знайдеться чимало. Унікальних або регулярних. Чи то поїздка автобусом на море, тривалістю близько доби, чи багатогодинне чекання на літак в аеропорту. Але у кожному разі, справа це звична. Після муки – винагорода. Тепер цей свій спогад про “червону руту” я множу на двадцять, якщо міряти тривалість. І десь на сто, якщо міряти жахливі відчуття, які треба було пройти, щоб подолати протоку Дрейка.

Не дарма усі, хто вже бував у Антарктиді, бажали мені “легкого Дрейка”. Згодом, після повернення з Антарктиди, двічі пройшовши протоку Дрейка, вже також бажав новим знайомим, які знову рушали на нашу станцію в Антарктиді, “легкого Дрейка”. Бо на власній шкурі відчув, що таке “важкий дрейк”.

До того я сприймав побажання “легкого Дрейка” як певну формулу ввічливості, щире побажання, певний оберіг від нещасного випадку і взагалі щось абстрактне. Однак потім, у протоці, я зрозумів, що це дуже-дуже-дуууже конкретне побажання. І означає воно буквально те, щоб Дрейк був ну хоча б у міру штормовий, і щоб твій організм хоч так-сяк справлявся із викликом, що постав перед ним.

***

А тут ви можете послухати розділ із моєї книги “Мрія про Антарктиду” на тлі кадрів із перетину океану на яхті. Це відео занурить вас у справжню атмосферу плавання, яке часто буває не дуже яскравим на перший погляд.

У цій книзі здійснено спробу без замаху на вичерпність синтезувати і передати читачу цілісний світ Антарктики — холодного, скутого льодом, ненаселеного і досі маловивченого краю. Він простягається на континент Антарктиди та Південний океан із безліччю островів. Зануритись у мандрівку дивовижним світом криги та снігу допоможуть неповторні краєвиди регіону, незвичайні пригоди людей, історії відчайдушних першопрохідців, неймовірні наукові дослідження, загрозливі глобальні проблеми, краса живої первозданної природи, яскраві відчуття у подорожі океаном.

В основі книги — живі враження автора, який здійснив велику мрію і подався у захопливу подорож до української станції «Академік Вернадський» в Антарктиді. Текст насичений великою кількістю інформації, пов’язаною із континентом: від того, як люди знайшли південну землю 200 років тому, — до того, як потрапити на континент у наш час; від мальовничих описів навколишнього світу у Антарктиці — до пояснення складних процесів, які безпосередньо стосуються кожного мешканця планети.