Selma – це легендарна польська яхта, команда якої вже багато років ходить до Антарктиди. Команда яхти – це своєрідне братство. Кілька людей є у поході основою команди. Це ті люди, які опікуються яхтою. Немає такої практики, що ця команда є сталою. У кожному рейсі може бути інша команда.

У моєму плаванні чоловік, що був помічником капітана, розповів мені, що капітан запросив його долучитися до команди. Причому вкотре. Тобто це не люди з посадами чи званнями. Це середовище, яке у Польщі професійно займається яхтярством, об’єднане інтересами і знайомствами.

Решта команди на яхті – це люди, які здебільшого вже мають досвід яхтярства і платять гроші за участь у плаванні. На “Сельмі”, на відміну від багатьох інших яхт, усі учасники плавання беруть участь у командній роботі. Капітан і його помічник – найдосвідченіші. Хтось з них завжди не спить і контролює ситуацію. Вони кермують у найскладніших ситуаціях. Решта чергує по черзі. У моєму рейсі в Антарктиду цієї решти було ще вісім осіб. Двоє по черзі щодня мали вахту на камбузі: їжа і прибирання. Інші шестеро стояли за стерном. У тебе завжди був напарник. Тому на добу на особу припадало вісім годин чергування, а з них чотири – суто за штурвалом. Час доби і погода не мали значення. Особисто я чергував у шторм при 6-7 балах. У гірший шторм, звісно, за штурвалом були лише дуже досвідчені.