На шляху з міста Тромсе у Норвегії до столиці архіпелагу Свальбард (або ж Шпіцберґен) – міста Лонг’їр. Літак залишає позаду день, тож невдовзі сонячного світла зовсім не буде видно. У повній нічній темряві верня “шапка” планети перебуває пів року. Потім – пів року день.

Архіпелаг входить у склад Норвегії, але має особливий правовий статус. Навіть норвезьці отримують штамп у паспорт, коли покидають основну частину країни і прибувають на архіпелаг.

Свальбард – це земля, що розташована найближче до Північного полюса. Адже сам полюс – посеред Північного Льодовитого океану.

Інші держави мають право вести економічну та наукову діяльність на архіпелазі. Таким чином, на Свальбарді є польська дослідна станція. Також статусом скористався Радянський Союз, заснувавши кілька поселень, де видобували вугілля. Більшість працівників були з українського Донбасу. Після розпаду СРСР, видобутком займається росія. Хоч це вже не рентабельно, але хіба ця країна пропустить нагоду кудись запхати свого носа?

Це вперше у житті я був за полярним колом. У Антарктиді за полярним колом мені бути не довелося. Але сподіваюся, що у житті вдасться ще не раз перетнути обидва кола.

Постійна ніч мені дуже сподобалася. Цікаво перевірити на собі, чи сподобається мені постійний день.