– Можливо, якщо #Антарктида найближче до Австралії чи Південної Америки, то люди на цих континентах і цікавляться більше льодовим континентом. Але від України Антарктида далеко, і ми, як суспільство, мало що знаємо про цей континент. Тож крім цікавості природою, мандрами, великою мотивацією туди поїхати було ще бажання пізнання незвіданого.

– На яхті мені розповідали, що #морська_хвороба не турбує лише приблизно 10% людей на землі, але ти ніколи не знатимеш, поки не спробуєш поплисти. Крім того, на нашому рейсі вона мучила практично усіх. Навіть досвідчені мореплавці відчувають дискомфорт, щоправда, з кожним наступним плаванням ти все більше адаптуєшся (до якоїсь межі, мабуть, після якої вже всі рейси однакові). Зі мною теж так сталося, бо коли я йшов через протоку #Дрейка з Антарктиди до Латинської Америки, хвороба пройшла скоріше, а симптоми хоч були інтенсивні, проте не такі критично жахливі, як у той бік. Здебільшого, під час плавання на цій яхті є всього кілька людей, які можуть спокійно їсти трапезу під час найгірших днів хвороби – в основному на початку і на досить значних хвилях.

– Адаптація до холоду відбулася для мене легше, ніж потім адаптація до українського тепла. Хоча в тій частині, де знаходиться станція #Академік_Вернадський, температури в останні роки не опускаються нижче 30 градусів морозу, а я був у час антарктичного літа із переважними температурами від десяти градусів морозу до п’яти градусів вище нуля.

– Великі #айсберги не такі небезпечні зараз, як малі. Великі айсберги видно на радарі. А малі може бути не видно. Але якщо такий шматок льоду не загрожує великому кораблю, то може нести загрозу яхті. Адже хоч у неї і металевий корпус (а у нових – не металевий, до речі, і вони менш придатні для плавання у холодних водах), він доволі тонкий. Малі крижини можуть гойдатися на хвилях, і у певні моменти їх взагалі не видно – вони лише вигулькують час до часу. Та їх розміри можуть бути метр на два – а це вже кілька тонн льоду, чого абсолютно достатньо, щоб пробити борт яхти, якщо та налетить на кригу із достатньою швидкістю.

– Коли їдеш у Антарктиду, то очікуєш перш за все, що там будуть #пінгвіни, #тюлені і #кити. Але потім бачиш – завдяки біологам, які досліджують тварин у акваріумах – що там #життя кишить: є морські павуки, #морські_зірки, #морські_їжаки.

– У Антарктиді абсолютно не видно #сміття. Проте раз я бачив обгортку від якогось бургера чи круасана на поверхні океану – мабуть, здуло із туристичного лайнера. Якщо #людина кудись приходить, то не може такого бути, щоб там зовсім не було її слідів. Нещодавно #світ здивувала новина про те, що на дні Маріанської западини – найглибшої точки у світовому океані та й у світі загалом – знайшли #пластик. Але атмосфера Антарктиди, гадаю, відбиває бажання порушувати недоторканість природи. Крім того, є дуже строгі правила, обумовлені договором про Антарктиду.

– У Антарктиді обмежена кількість тих цивілізаційних надбань, якими ми звикли користуватися щодня. Тож ти можеш більше часу побути наодинці із собою, порефлексувати або #спілкуватися з іншими людьми.

– Коли ти посеред океану, і на сотні миль довкола немає ніяких міст, немає навіть #суші, немає освітлення, не видно інших кораблів, і ви одні йдете океаном під чистим небом, то #зірки виглядають, дійсно, зовсім інакше, ніж у великому місті.

– Перед поїздкою я не думав про те, як я буду туди добиратися, тобто не пропустив це крізь себе. Добирання було лише пунктом у певному списку у голові. Та коли ступив на борт яхти – мене наздогнало усвідомлення того, що це ж я буду йти яхтою через океан. Адже раніше я ніколи не ходив морем. Натомість, всі інші учасники плавання були любителями яхтингу або професіоналами, і всі вже мали попередній досвід. Але всі ми однаково перед виходом у океан пройшли всі необхідні інструктажі і однаково виконували обов’язки.

– Я не шкодую, що поїхав, бо мене вабить холод, вабить певна скупість природи. Мене вабить природний масштаб. У Антарктиді відчувається розмах землі: тут Атлантичний океан, тут – Тихий океан, тут – найбурхливіша у світі протока Дрейка, тут – необжитий континент, тут – льодяна шапка, яка подекуди має до п’яти кілометрів товщини. Але кожен має їхати туди, куди він дійсно хоче.

– У книзі буде мій досвід, бо людям цікаві інші люди. З іншого боку, це не може бути “я, я, я”, бо це нікому не цікаво. Там будуть і власні враження, які допоможуть уявити читачу, що він міг би відчути в Антарктиді. Адже схожі на мої відчуття в Антарктиді були і в інших людей. Важливо, що на кожну тему, що стосується Антарктиди, можна було б написати якусь монографію чи кілька томів, але мета книги – скласти комплексне і об’ємне уявлення про те, що таке Антарктида. Отож, це науково-популярна книга, також пропущена через власний досвід. У книзі будуть фотографії, які будуть підсилювати враження від прочитаного.

– Поради я можу давати скоріше щодо писання, а не щодо мандрів, але з того досвіду, який у мене є, скажу: перш за все варто визначити, чи тебе цікавить мандрівка, чи туризм. Мандрівка більше націлена на ходіння пішки, натирання мозолів, носіння важких рюкзаків, якісь певні незручності. Якщо ти отримуєш від цього задоволення, коли долаєш певні незручності і труднощі на шляху до місця, у яке хочеш потрапити, то можна планувати і якусь далеку поїздку – скоріш за все вона сподобається, і ти про неї жаліти не будеш. Якщо не впевнений, чи ти таке любиш, то треба мати на увазі, що велика мандрівка теж може не сподобатися.

– Планувати добре і правильно, але часто у мандрах щось зривається, і якщо ти до всього ставишся як до пригоди – то це легше пережити.

– Будь-які мандри можна здійснити. Світ відкритіший, ніж ми думаємо. Особливо для молодших поколінь, які вже не мають цього страху до світу. Варто бути обережним, але якщо раціонально продумати, то все може вдатися.

– Я хочу потрапити в Антарктиду ще раз, але не тепер, бо спершу хочу здати всі свої обов’язки. Після цього – я відкритий до того, щоб потрапити на будь-який континент.

– Більшість із моїх колег по яхті були перед Антарктидою на Шпіцберґені. Я ж потрапив спершу в Антарктиду, але мені цікаво потрапити на Північ і крім пінгвінів також поглянути на білих ведмедів.