Ні, не потрібна.

Проте розгляньмо це питання детальніше. Щоб потрапити в Антарктиду, треба бути науковцем. Тоді ти маєш пройти відбір у відомстві своєї країни, яке завідує дослідженнями Антарктиди. Якщо твоя країна такого не має, можливо, можеш спробувати податися на програму до іншої країни. Це необхідно, щоб мати можливість перебувати на дослідній станції.

Якщо ти – турист

Але якщо ти не дослідник і не спеціаліст, який може знадобитися на станції для забезпечення її роботи, то можна спробувати себе у ролі туриста. Якщо науковцю гроші платять, то турист сам має заплатити гроші туристичній компанії за круїз. Якщо ти живеш у Австралії чи Аргентині, звідки ходять лайнери в Антарктиду, і які знаходяться порівняно близько до крижаного материка, то не потрібно віз.

Але якщо ти – українець або німець, або чех, то ти скоріш за все будеш мандрувати через інші країни. Відтак, тобі знадобляться всі стандартні візи, квитки і таке інше на шляху до порту чи аеродрому, звідки ти рушиш у Антарктиду.

В самій Антарктиді немає кордонів, паспортного контролю тощо. Однак, якщо ти турист, то маєш купити страхування, наприклад.

Якщо ти – не турист

Коли тобі забажається все ж таки вийти за рамки туризму і потрапити кудись у глибоку Антарктиду, то потрібно буде отримати згоду свого національного відомства, що відповідає за Антарктиду. Адже воно не може схвалити будь-кого. У Антарктиді доволі легко загинути, але цього ніхто не хоче (крім росіян). Відтак, за тебе все одно будуть боротися, якщо ти виживеш і подаси сигнал лиха. На твій порятунок кинуть доступні кораблі, літаки і інші сили. Але це дуже дорого.

Тому, власне, щоб твою експедицію схвалили, і потрібно довести свою здатність до таких випробувань: мати попередній досвід участі у гірських походях, полярних експедиціях, мати добре здоровʼя і психологічну готовність до холоду, втоми і одноманітності. Адже люди, які ходили через Антарктиду пішки, казали, що якби не GPS-трекер, то інколи би здавалося, що вони стоять на місці. Адже все довкола однакове: там, у глибині, якраз і є крижана пустеля.

Звісно, є оператори, які залетять тебе до Полюса і назад. Для цього не треба надзусиль. Тут все бере на себе туристичний оператор. Потрібно дістатися до пункту вильоту десь в Аргентині чи Австралії і звідти вже купити тур, страхування і все таке.

Якщо ти – яхтсмен чи мільйонер

У той же час, можуть бути винятки. Наприклад, якщо ти маєш свою власну яхту, то тут треба просто мати всі необхідні папери на яхту, мати посвідчення шкіпера і все таке. Але це стандартні речі для яхтингу. Тоді ти можеш йти до Антарктиди, до її бегерів, висадитися на узбережжі і таке інше.

Або ти можеш бути мільярдером, який не сам веде яхту, а має команду. А також вертоліт з пілотом, який завезе тебе у гості на якусь станцію. Але якщо ти читаєш цей блог, то скоріш за все ти не мільярдер. Бо таку інформацію для них збирають їхні секретарі і референти, помічники та агенти.

Супервинятки

Тим не менше, у минулому столітті один чех – Ярослав Павлічек (Jaroslav Pavlíček) – створив маленьку власну станцію на одному з субантарктичних островів. Туди він запрошував людей, і вони проводили там час і навіть начебто мали якусь програму виживання. Потім цей чоловік передав свою станцію чеському університету. Детальніше про це я пишу у книзі, а також згадую у своєму відео про Еко-Нельсон.

Військові та моряки

Для логістики в Антарктиді держави залучають також і військових. Хоча в Антарктиді діє заборона на зброю, але не заборона на добру стару ручну силу військових, які раніше будували деякі станції, а сьогодні можуть займатися транспортуванням матеріалів тощо.

Подібним способом побачити Антарктиду можна у ролі моряка. Наприклад, Україна має кілька приватних яхт, які возять туристів до крижаних берегів південного материка. Так само Україна має кілька приватних кораблів, які займаються промисловим виловом морепродуктів у навколоантарктичних водах. До слова, це строго регламентовано системою антарктичного договору.

Тож це основні, але не всі способи потрапити в Антарктиду. Для деяких з них треба бути науковцем, для інших – багатієм. Але є і звичайні туристичні способи для середнього класу.

Але віза у Антарктиду не потрібна

Проте, як бачимо, для жодного з цих шляхів віза в саму Антарктиду не потрібна.

Тим не менше, на станціях у Антарктиді ставлять символічні штампи у паспорт. Це є надзвичайним сувеніром на згадку і викликає неабиякий подив у людей, яким у руки потрапляє твій паспорт на сторінці для відміток, куди ти попросив поставити штампи.

Наприклад, на українській антарктичній станції “Академік Вернадський” ставлять три різні типи штампів:

• головний штамп станції
• поштовий штамп з датою
• штамп конкретної річної експедиції, що перебуває у цей момент на станції.