Якось під час обіду хтось увімкнув у їдальні мультфільм про пінгвінів. Дослідник Антарктиди припливає на початку ХХ століття сюди, прив’язує свій човен, а тим часом відчуває спиною, так би мовити, що три пінгвіни, які непорушно стоять, починають літати як легкі пташенята.

Пінгвіни — літають?

Дослідник так гоп — і розвернувся, а пінгвіни стоять. Він далі щось робить, а пінгвіни знову літають. Він знову глядь — а вони непорушні. І далі щось робить. Врешті на третій раз йому таки вдається побачити, що йому не приверзлося. Пузатики справді дуже граційні у польоті пташки.

І ось цей дослідник витягає таку стару фотокамеру на тринозі з об’єктивом на гармошці. І чекає. Минає день, минає вечір, минає ніч, настає новий день, а пінгвіни не рухаються. Вони справді так можуть годинами не рухатися, трішки так головою покручувати, око зиркати лише. І ось дослідник вже падає від знемоги, нервується, ламає із нервів камеру, а пінгвіни починають пурхати втрьох по колу. Та-дам.

Звідки взявся міф?

І мене почало мучити запитання: звідки взялася ця тема? Адже BBC, наприклад, заради заохочення до своїх програм про природу, зняв ролик про пінгвінів. Він починається вкрай серйозно, а закінчується масовим перельотом пінгвінів у теплі краї. Ролик, до слова, неприховано погано змонтований. Врешті у мультсеріалі “Сімпсони”, що його можна розбирати прямо на якісь культурологічні інтертекстуальні цитати, була один цікавий момент про це. Абсолютно між іншим дівчинка Ліса, шукаючи щось, заходить у кімнату, де літали пінгвіни. Ті одразу сідають на землю і “роблять вигляд”, що нічого тут не відбувається. Ліса така: “ну, о’кей”.

На цей момент відповіді я не маю, тож поділитися не можу. Проте питання це мене вкрай цікавить: що стало першоджерелом такого кумедного, навіть стьобного міфу?

Маю припущення, що причиною може бути саме непорушність пінгвінів впродовж тривалого часу. Фотограф міг чекати-недочекатися, поки ті ворухнуться. А коли відвертався на секунду, ті, наприклад, у воду скочили чи ще щось зробили.

Фотографування пінгвінів

Насправді впіймати пінгвіна на чомусь такому не так вже й просто. Вони роблять безліч речей несподівано. Принаймні для ока людини не компетентної у питаннях пінгвінів. До слова, пінгвіни стоять непорушно, щоб не витрачати енергію. У весняний час (березень) вони вже доучують своїх пінгвінят плавати. Скоро ті стануть самостійними.

Але поки що малі вимагають у батьків їжу і бігають за татами і мамами. А ті втікають від дітей, бо хочуть трохи спокою. Та коли підлітки наздоганяють батьків, ті віддають дітям із нички в горлі якусь їжу. Можна побачити, як пінгвінчик витягує цю їжу у когось з батьків з дзьоба. Зараз якраз відбувається процес, коли малі пінгвіни міняють пух на постійне пір’я. У батьків теж відбувається зміна старого пір’я на нове. Це вимагає затрат енергії. Тому вони використовують кожну нагоду не рухатися для того, щоб не рухатися.

Тож, можливо, тому ти ніколи не вгадаєш, коли пінгвінові захочеться, наприклад, їсти, і він вийде зі свого стану стовпника і рушить хлюпнутися у воду… чи полетить 🙂