Влітку 2023 року відбувся ряд розмов навколо теми Антарктиди, її історії, книги “Мрія про Антарктиду”, сторітеллінгу, журналістських прийомів та письменницьких викрутасів, а також про книговидання і створення різних проектів про Антарктиду: все заради популяризації цієї теми в Україні.
Історія
– Як тривала історія писання книги “Мрія про Антарктиду”?
– Як розповідати про історію цікаво?
– Сторітеллінг – розповідати історії про все.
– Що в цивілізації складніше, ніж в Антарктиді?
– Працюєш цілий день, а виходить два абзаци – насправді це звичайна річ для автора.
– Як почати і написати свій нонфікшн?
– Від першого враження про події, які стосуються теми, залежить подальше її розуміння, сприйняття і трактування. Тому варто іти до експертів.
– Цікавість до деталей допомагає зібрати інформацію і висвітлити тему так, як ніхто ще цього не робив.
– Не спішити – це запорука доброго тексту і, водночас, великий виклик нашого часу.
– Як визбирувати історію (сторі) по крупинках з багатьох розсіяних джерел.
– Найбільш цікаві періоди – це моменти змін.
– Як росіяни хотіли знецінити українські досягнення в Антарктиді.
– Короткий екскурс в історію відкриття Антарктиди та роль українців у ній.
– А також про те, як росіяни пхали палиці у колеса українцям у антарктичних справах.
– Балансування між репортажною та дослідницькою частиною в книзі.
– Баланс між загальною картиною Антарктиди та місцем українців на континенті.
– Як поєднати український, антарктичний та світовий контексти?
– Як сконструювати цікаву історію? Виклик писати про те, про що вже писали.
– Пастка трендів, інтрига, замулення авторського погляду і важливість бета-читачів.
Література
– Що за жанр – суміш жанрів?
– Письменницькі прийоми у нонфікшині. Які?
– Інструментарій журналіста у книзі. Навіщо?
– Мультиформатність: якщо тема цікава, то немає підстав боятися розповідати щось на цю тему до виходу книги, навіть якщо робота триває довго. З досвіду написання книги про Антарктиду можна сказати, що три роки публікації блогів і фотографій не заважають самій книзі. Все одно у книзі у принципі нічого не повторюється, і книга має надзвичайну перевагу, адже у короткій формі неможливо так передати атмосферу і здійснити занурення, як у довгому форматі.
– Викликом було теж пояснити іншим людям, що автор хоче зробити. Важко знайти аналогічні книги в Україні, щоб можна було показати «книга буде приблизно такого формату».
– Який наукпоп надихав автора, коли він уявляв майбутню книгу?
– Бажанням було в канву сюжету особистої мандрівки немов стібками вплести максимум фактажу про саму Антарктиду, зібрану з різних джерел: інтерв’ю, матеріали, розмови та інше.
– Які теми були такими масштабними, що стоять у книзі трішки понад сюжетом?
– Чи могла би бути книга про Антарктиду, якби не було подорожі, і якою вона б була? За рахунок чого ця книга є захопливою?
– Що таке сенсибельність? Як вона присутня у книзі і навіщо це читачам?
– «Мрія про Антарктиду» – це конструктор: художній репортаж + подорожній репортаж + есеїстика (міркування, рефлексія, наприклад, про втаємничення, про повернення до себе, про свободу, про цивілізацію як про фотошоп, про крутість і суперсилу, про уповільнення думки, про оголення себе як нерву чи дроту, про душу і думку) + аналітика + наукова розвідка (фактаж, зібрана з матеріалів інформація, інтерв’ю, дані, фільми) + сторітеллінг + дрібка магічного реалізму.
– Про поєднання іпостасей журналіста, дослідника, мандрівника, а також що можна отримати від синергії цих ролей?
– Як так вийшло, що в Антарктиді дивився фільми? Перед поїздкою уявляв, що будеш працювати 24/7, але «виявляється», що ти людина, а не ходячий диктофон+записник.
– Про появу відчуття того, що ти вже зібрав матеріалу якраз стільки, що відчуваєш, що ти завершив, що вже все необхідне для роботи зібране.
– Навіщо «вимикати у собі журналіста», коли ти на станції в Антарктиді? (Або у подібному місці).
– Про роботу з гіпотезою: спростування чи підтвердження. Для цього потрібно доволі багато часу. Настає момент, коли ти раптом відчуваєш, що ти досить обізнаний у темі і готовий про це говорити.
– На скільки оцінюю приємність від роботи над книгою за 10-бальною шкалою насолоди і чому так?
– Опис запахів, звуків, кольорів, вражень та передача інших відчуттів. (Зачитування ілюстративного уривка з розкладанням запаху на компоненти).
– Нехитрий, але не очевидний прийом репортера: користуватися диктофоном і записувати свіжі враження. А також чому надиктовування є дуже приватним процесом?
– Як можна трішки підготуватися до зустрічі з науковцями?
– Робота дослідника і репортера на прикладі описів різних типів льоду.
– Натуралізм у тексті на прикладі опису морської хвороби.
– Текст як конструктор: під час зануреної роботи над текстом мозок пам’ятає настрій усієї книги. Бували випадки, що уривок не пасує там, де знаходиться. Тоді згадуєш, що у місці, де би цей абзац пасував більше, були певні конкретні слова, через пошук яких знаходиш конкретне місце. Згодом текст уже так близько і ретельно не пам’ятається.
Популяризація
– В Україні є багато гарних авторів, а також теми, на які ці автори пишуть. Тому ідея написати про Антарктиду є почасти наслідком особистих бажань, але також прагнення писати про те, про що ще не було написано.
– Коли пишеш про щось, про що не писали, дізнаєшся цю тему фахово і можеш зробити свій внесок у сферу літератури.
– Попередні досвіди є сходинками до наступних задумів. У цьому випадку у мене був досвід історика, журналіста, письменника.
– Книга як основа, адже якби втратилися всі аудіо, відео та фото файли, то враження б для книги все одно залишилися.
– Кейс розповіді про Антарктиду як сукупність форматів та мультимедійних проектів про континент: аудіосеріал, подкаст, сайт тощо.
– Робота над цікавою темою привертає увагу інших, і це веде до кооперацій і спільних проектів.
– Навіть якщо здається, що результати не такі, яких хочеться, кожен канал комунікації є важливим для певної частини аудиторії.
– Пошук мотивації: користь для аудиторії і віра в ефект снігової кулі, коли твоя праця рано чи пізно починає тобі воздаватися.
– Як інші формати розширюють аудиторію і сприяють упізнаваності автора і книжки, тому варто шукати свої ідеї, свої способи, свої формати, які зможуть допомогти розширити аудиторі, сказати щось нове, додаткове, а то і перерости в окремі проекти.
– Присутність книги у літературі грає важливу роль для наповнення інформаційного простору, навіть якщо це тема, що не цікавить «усіх».
– Навіть та ж книга – але у аудіоформаті – вже означає, що аудиторія розшириться.
– Найбільше відкриття – це те, що за певний час в Антарктиді на перше місце виходять стосунки між людьми, а сама Антарктида інколи стає на друге місце.
– Різні формати чи проекти з екосистеми не можуть бути у однаковій мірі ефективні, але приємно, якщо платформа з меншою успішністю знайде свою хай і меншу, але вдячну аудиторію.
– Якщо тема унікальна, то більша кількість різних форматів та проектів у більшій мірі заповнить певний вакуум у інформаційному полі.
– Приємно, що коли хтось шукає щось у мережі на тему, якою займаєшся, то значною мірою або частково саме ти задовільняєш запит. Приємно, коли твій вклад важливий для розвитку українського сегменту інтернету, Ютубу тощо.
– Як автору вирішувати, що не давати до книги, що вже її обтяжить, але як можна використати цей матеріал у інший спосіб.
– Коли довго працюєш над темою, то легше стежити за новинами, розуміти процеси і нашарування «оновлень», тож у такій ситуації автор може постійно дізнаватися нове і ділитися цим, маючи що свіжого запропонувати аудиторії.
– Під час написання «великого» можна сміливо ділитися «крихтами». Це триматиме цікавість аудиторії, поки основна робота не завершена.
– Про корисність конструктивної критики і необхідність перечитувати свіжим поглядом, а також про нормальність переписувати текст, допоки він не почне тобі повністю подобатися.
– Про відгуки на книгу і комунікацію з читачами.
– Про страх того, чи не стане вдала книга найяскравішою книгою у житті письменника, а також про страх того, що велика мандрівка стане останньою подорожжю такого масштабу.
– Простий спосіб не перейматися тим, чи не сприймуть тебе автором однієї теми.
– Про мотивацію повторювати чи не повторювати досвід проекту про Антарктиду і робити такі масштабні проекти.
No responses yet