Це історія про Арктику, а не Антарктиду

У мене часто запитували, чи Антарктида відповідала моїм очікуванням чи навпаки – перевершила. Завжди дивуюся, бо це як ставити у ґуґлі оцінку океанам. Північний льодовитий океан, наприклад, у відгуках ґуґл оцінений на 3,5 з 5 зірочок – це на основі 2603 оцінок. Дивись, океане, бо ще трохи, і ми тебе зіллємо в унітаз, а на твоєму місці забабахаємо щось на 5 зірочок. А якщо серйозно, я не дуже розумію, як можемо ми ставити оцінки океанам чи континентам. Таке формулювання запитання я б визнав незаконним. Сам же стараюся ніколи не очікувати нічого від мандрів, бо сама мандрівка – це вже гарно, на скільки зірочок там би вже не були панорами і комфортність температури.

Не очікувати – бути відкритим

Втім, можна перевести це питання у іншу площину: що здивувало мене в Антарктиді або що я уявляв собі зовсім інакше? Перше, що спадає на думку, то це те, що у прибережних водах і на узбережжях Антарктики АЖ ТАК БАГАТО живої природи. Тобто я думав, що там чимоло птахів, тюленів, риб тощо. Але живності там виявилося більше, ніж уявляв.

Решта – це речі, про які я не думав ні так, ні сяк. Наприклад, я не думав, що тварини не пахнуть взагалі чи пахнуть трояндами. Тому хоч для мене був несподіванкою потужний сморід біля колоній пінгвінів, але це не було шоком, а чимось логічним, мовляв, “а, ну так, врешті, як інакше?” Я би про це сам не подумав, але, побачивши, не мав неприйняття чи дисонансу. Отож, єдиним таким дисонансом було дуже багато тварин на фоні уявлення, що їх менше.

З одного боку, це плюс, бо через дисонанс, враження дуже закарбовуються. Так сильно, що розповідаючи про це, я можу перегнути палицю, і ви, коли потрапите в Антарктиду, подумаєте: “А чому тут ТАК МАЛО тварин, якщо Маркіян писав, що їх безліч?”. З іншого боку – ось чому не треба мати очікувань, а старатися бути абсолютно відкритим до того, що побачиш і знайдеш.

Але це не завжди можливо. І сьогодні я розповім про поки що моє найбільше здивування, мій найбільший дисонанс на планеті Земля, який у мене трапився за понад 30 років мого життя.

Ще дивовижніше, ніж здавалося

Усі, мабуть, бачили фото Північного сяйва. Воно на тих фото здебільшого зелене. Але насправді воно дуже часто не зелене, а біле. Оскільки це світло, то вночі сфотографувати його не можна без великої витримки. І через велику витримку, воно промальовується як зелене.

Спершу я почувався обманутим. Відчув себе американським туристом, який ніколи не був у курнику, а потім його повезли на острів до пінгвінів. Ніхто ж не казав, що вони пахнуть трояндами. Але ж ніхто не попередив, що місце їхнього гніздування дуже смердить. Насправді це те, про що писав у книзі, і те, про що розповідаю у “Подкасті Антарктичному” (лінк у коментарі). Коли увесь цей наш інстаграмний інформаційний фон навіює, що світ гламурно-рожевий, відфотошоплений та відфільтрований, після чого реальність, власне, розчаровує.

Але потім я прийняв той факт, що сяйво наді мною – біле. Тим не менше, я спробував його зняти на фотоапарат, і воно теж вийшло зеленим у мене. До речі, фоткати на холоді на великій витримці – це ще той виклик. Апарат розряджається, ти спершу пристрілюєшся, щоб побачити, який фрагмент неба потрапить у кадр. Але апарат розряджається майже одразу, і перед другим кадром треба відігріти акумулятор задубілими пальцями.

Плани на майбутнє вже є

Один швед, що працює на Свальбарді, рзповів, що те сяйво, що ми бачили, десь на 3 бали за силою зі 10. Що так далеко на півночі воно не дуже сильне. Краще – у Ісландії чи на півночі Норвегії, або хоча б у центрі країни. Зараз його активність зростає (хто би сумнівався, що і активність сяйва циклічна), тож за кілька років гарне сяйво буде і на півночі Польщі.

Тим не менше, у абсолютній темряві полярної ночі (ніч без жодного промінчика сонця була і о 14:00, цілодобово), під яскравими зорями, посеред гір у тиші, я дивився на те біле полярне сяйво “десь так на 3 бали”, і був заворожений таємничим доторком космічної краси.

Наступного дня я зробив це фото. Можливо, це вже десь на 4 бали, але воно все одно було біле. Проте на фото – зелене. Кажуть, інколи дуже яскраве сяйво також і насправді буває зелене. Хотів би я його побачити. Тим часом, ділюся з вами своїм скромним фото і тим, що дізнався про північну заграву.